Урок-кейс "Правильна піраміда"
20 лютого 2020р. проведено відкритий урок-кейс з математики у 22 групі на тему: «Правильна піраміда».
У ході уроку учні формували поняття правильної піраміди та її елементів, вчилися визначати площі поверхонь правильної піраміди, розвивали пізнавальну активність, розширювали свій кругозір, життєві компетенції.
«Валізу» знань, умінь і навичок вони поступово наповнювали, виконуючи завдання ЗНО-2019, що стосується многогранників; працювали з таблицями, моделями геометричних фігур. Піраміду вивчали не тільки як геометричну фігуру, а й розглянули різні аспекти її використання, і цим самим підвищили мотивацію до вивчення даної теми. Шляхом розв’язання тестових завдань, кросворда, юнаки перевіряли свою математичну компетентність. Усні й письмові відповіді учнів оцінювали експерти «символічно» створеної кафедри прикладної математики від мудрої сови; дослідник ознайомила з пірамідою здоров’я і порадила як правильно скласти свій денний раціон харчування, а науковець заінтригувала присутніх цілющими властивостями пірамід і застосуванням їх у нетрадиційній медицині, а також «розкрила» таємницю стереометричного ящика.
Майстер клас з Галиною Михайлівною Петрук
А ви знали, що уже у ІХ-ХІІІ століттях на Шумщині було доволі поширене таке ремесло як ткацтво? Можливо, воно було популярним і раніше, але саме цим періодом датуються перші прясельця, які археологи віднайшли на наших теренах. Що цікаво, усі вони були іменними – жінки підписували їх, щоб не переплутати, адже прясти збиралися гуртом, довгими зимовими вечорами. Крім того, імена, зазначені на прясельцях, теж доволі цікаві. Серед них – Іулянія, Нєвеста і, навіть, Потвора. Виявляється, що у давніх слов’ян це було нормальне, прийнятне ім’я. Це уже з часом воно набрало іншого забарвлення.
Про такі цікаві факти ми дізналася з розповіді співробітника Шумського районного краєзнавчого музею Лариси Колесник під час майстер-класу по ткацтву.
Перед тим, як перейти до практичних умінь, які демонструвала мешканка Малих Садок Галина Петрук, усі почули цікаву передісторію.
Ткали у давнину полотно для одягу, рушників, а ще – робили на ткацькому верстаті барвисті килими, по-народному – рядна. Упевнена, що чи не в усіх наших оселях ще збереглися ці рукотворні вироби. У свій час вони були доволі популярними, ще й досі ці рядна стелять молодятам у церкві, а уже зверху – рушник, застеляють лаву під домовиною, хоча – дедалі рідше. Проте, як розповідає Лариса Колесник, люди цікавляться такою ручною роботою, адже коли працівники музею оформляють ряднами намет під час фестивалю «Братина», то підходить чимало охочих з проханням придбати такий килим.
Отож, як творили цю ручну красу наші предки? Спочатку треба було посіяти коноплі або льон. Для нашого грунту більше підходили коноплі, і саме ця рослина була популярнішою, доки її не заборонили, визнавши наркотичною. Сіяли від Благовіщення до червня. У серпні жали, але тільки чоловічі рослини, які мали назву – плоскінь. Жіночі ж – матерка, стояли довше, аж поки не визріє насіння. Тоді його збирали і зберігали для наступного посіву, а ще – додавали у їжу, що було доволі корисним.
Плоскінь зжинали, різали у пучки і сушили. А пізньої осені носили мочити до річки. Уявіть собі – землю уже й приморозки сковували, а жінки, босоніж, піднявши спідниці, голими ногами заходили у воду. Кажуть, що часто допікали п’явки, тому вдягали чоловічі штани, які зав’язувалися знизу, і хоч трохи убезпечували себе від річкових істот.
Хоча колишні жінки і відзначалися значно кращим здоров’ям, аніж сучасні, не всі витримували таку «терапію» льодяною водою. Свекор Лариси Колесник розповідав їй, що часто застуджувалися, були й смертельні випадки.
Тим часом, прив’язані коноплі (це робили обов’язково, щоб плоскінь не втекла за течією річки) кисли у воді два тижні. Після того їх сушили, м’яли і терли – для цього був спеціальний інструмент – терниця. Далі коноплі тіпали, відбирали відходи, чесали гребінцями, щоб відділити волокна. А тоді пряли кужіль. Тут у хід ішли коловерток, веретено. Молодим дівчатам ставало нудно біля такої одноманітної роботи, і вони починали співати, тоді й народилося чимало народних пісень, як ось – «Кину кужіль на полицю» та інші.
Потім починався процес творення на верстаті – це важка, довга робота, яка потребувала значної уваги, вміння, здоров’я. І хоча наші предки не знали грамоти, вони були доволі мудрими, адже щоб осягнути таку науку ткацтва, потрібні були знання.
У Шумському музеї зберігають чимало домотканих речей – рядна, вишиті сорочки, рушники. А недавно його колекцію поповнила гунька, якій більше 100 років. І теж ручної роботи. Вона доволі важка і незручна, але тепла, саме такий верхній одяг був популярний на нашій Шумщині. Старожили розповідають, що гунька захищала від холоду не лише людей, а й тварин. Ось, для прикладу, господар віз із лісу дрова чи їхав на базар. Зупинився десь перепочити чи відігрітися, то перед тим, як зайти у хату, гуньку обов’язково накидав на коня, бо ж, упріла від бігу, тварина, могла застудитися. Вийшов на вулицю, зняв з коня гуньку і сам одягнув, та й поїхав далі.
Працівники Шумського краєзнавчого музею більше року розшукували людину, яка могла б показати їм, як ткати на верстаті, адже він є серед експонатів. Звісно, що такі майстрині траплялися, але доволі поважного віку, або не усім дозволяло здоров’я, щоб приїхати до Шумського музею та сісти за верстат. І нарешті така жінка знайшлася у Малих Садках. Галина Петрук ще жвава, активна жінка, але у свій час ремесло ткалі перейняла від своєї матері.
– З часом воно призабулося, але коли у дев’яностих роках настала криза, то люди знову почали звертатися до мене і просити, щоб зробила килим, – розповідає Галина Михайлівна. – Зараз уже цього не роблю, думала, чи вдасться мені відновити все, сівши за верстат. Але спробувала – і пригадала.
Як це робиться, Галина Петрук продемонструвала нам наочно, сівши за музейний верстат. Ніколи не думала, що це така складна наука. Це за кожною ниткою, а їх там безліч, треба слідкувати, щоб рівно лягала, бо обірветься, треба тоді знайти, де те сталося, і усунути проблему. А яка то праця для ніг – сучасні тренажери далеко ховаються від таких фізичних навантажень.
Цікавлюся у Галини Михайлівни, скільки таких килимів вона робила за зиму. Адже саме у цю пору ткали, коли вирощено урожай та зібрано у комори. Виявляється, жінка робила по сто ряден! Нічого собі показник!
Як розповідає Галина Петрук, якщо добре постаратися, то один килим можна було створити за два дні, але це важко, хіба хтось дуже просив. Бо ж, крім того, ще й дітей треба було доглянути, а їх у Галини Михайлівни троє, попорати господарство, зварити їсти.
Роботи цієї жінки є не лише на Шумщині, а по всій Україні, та й за кордоном – у Польщі, Канаді.
Тому працівники Шумського музею обіцяють, що старатимуться проводити побільше таких майстер-класів, щоб не забувати рідного і пропагувати минуле серед молоді. А ще просять, якщо хтось має цікаві експонати, подарувати їх у музей. Бо це ж – наша історія, без якої не буде завтра.
День святого Валентина
14 лютого закохані у всьому світі відзначили День святого Валентина. День закоханих – свято , сповнене приємних сюрпризів, цікавих подарунків, неочікуваних миттєвостей. Недарма його відзначають напередодні весни – пори року, коли почуття, прокидаючись разом з природою, стають ще сильнішими.
До Дня святого Валентина наші учні розпочали готуватись заздалегідь: власноруч виготовили поштову скриньку, «дерево кохання», валентинки, стінгазети, оздобили камін, святково прикрасили зал. У рамках тижня іноземних мов викладачі Торган М. І. та Марчук В. С. влаштували справжнє свято – гру квест англійською та німецькою мовами «Перше побачення». В якому взяли участь пари. Карп’юк Вікторія та Лотоцький Сергій, Головатюк Богдан та Сливчук Дар’я, Перепелиця Артур та Головатюк Анастасія, Піскун Максим та Слободянюк Людмила, Пахалюк Денис та Сафанюк Анжеліка. Цей захід мав на меті розвивати здібності учнів, використовуючи іноземну мову як інструмент спілкування, розвивати вміння усного спілкування, навчити творчо мислити, виховувати повагу до традицій дня Святого Валентина, існуючих німецькомовних та англомовних країн та любов до вивчення іноземних мов.
Засідання методичної комісії
11 лютого відбулося засідання методичної комісії класних керівників а майстрів виробничого навчання.
З питанням «Організація учнівського самоврядування в навчальній групі» виступила Козак Т. О.– методист училища. Про «Соціальну креативність і лідерські здібності підлітків доповіла Торган М. І. – голова методкомісії.
На засідання був запрошений В.І. Липка –начальник відділу Шумського бюро правової допомоги Кременецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який виступив з доповіддю «Правові наслідки перебування у фактичних шлюбних відносинах», а також відповів на усі запитання присутніх.
# Разом для найкращого Інтернету
11 лютого 2020 року у світі відзначається День безпечного Інтернету. Вкрай важливо говорити з учнями про те, що інтернет може приховувати небезпеку. Але важливіше навчити захищатися від небезпек, слідувати правилам спілкування та поведінки в мережі.
З метою залучити до дій кожного, хто відіграє свою роль у створенні кращого Інтернету, учителем інформатики Столярчук С. А. для учнів було проведено захід День безпечного Інтернету (Safer Internet Day) під гаслом «Разом для найкращого Інтернету». Учасники переглянули відео презентацію на тему «Кібербулінг», «Секстинг», пройшли тест на визначення Інтернет залежності та на завершення отримали поради як захистити себе від шахрайства та зламу в Інтернеті.
Інструктивно-методична нарада
04 лютого 2020 року педагогічні працівники зібралися на інструктивно-методичну нараду. Під час ділової дискусії обговорили Проєкт критеріїв оцінювання освітніх і управлінських процесів та внутрішньої системи забезпечення якості освіти закладу, проаналізували стан ведення ділової документації, розглянули питання атестації педагогічних працівників.
